вівторок, 14 лютого 2017 р.

Підвищення тарифних розрядів педпрацівникам

Міністерством юстиції зареєстрований наказ МОН від 20.01.2017 № 81, яким внесено зміни до наказу відомства від 26 вересня 2005 року № 557.
Документ містить норму, згідно з якою керівники навчальних закладів і установ освіти мають забезпечити встановлення в штатних розкладах нових розмірів посадових окладів та ставок заробітної плати, визначених виходячи з розміру посадового окладу працівника 1 тарифного розряду ЄТС, встановленого у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на 1 січня 2017 року затверджено на рівні 1600 грн.
При цьому зазначається, що підвищення розмірів посадових окладів та ставок заробітної плати з 1 січня 2017 року на 2 тарифні розряди має бути забезпечено педагогічним працівникам навчальних закладів, які фінансуються за рахунок освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
Згідно зі статтею 1032 Бюджетного кодексу освітня субвенція спрямовується на оплату праці з нарахуваннями всіх педагогічних працівників у таких типах навчальних закладів:
  • загальноосвітні навчальні заклади усіх ступенів;
  • шкільні відділення навчально-виховних комплексів «дошкільний навчальний заклад-загальноосвітній навчальний заклад», «загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад»;
  • спеціалізовані школи (школи-інтернати), включаючи школи-інтернати з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів для поглибленої підготовки дітей в галузі науки і мистецтв, фізичної культури і спорту, інших галузях, ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою; ліцеї (ліцеї-інтернати); гімназії (гімназії-інтернати); колегіуми (колегіуми-інтернати);
  • вечірні (змінні) школи;
  • загальноосвітні навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні санаторні школи-інтернати; спеціальні загальноосвітні школи-інтернати; загальноосвітні навчальні заклади для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки (крім дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей та сімей патронатних вихователів);
  • спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, навчально-реабілітаційні центри;
  • професійно-технічні навчальні заклади державної та комунальної власності в частині забезпечення видатків на здобуття повної загальної середньої освіти.
При цьому органам місцевого самоврядування надано можливість приймати власні рішення про підвищення на 2 тарифні розряди педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти, зазначених у додатках, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 до наказу Міністерства освіти і науки України від 26.09.2005 року, у більш ранні терміни, до 1 вересня 2017 року.
Пунктом 2 наказу керівників також зобов’язано забезпечити диференціацію заробітної плати працівників, які отримують заробітну плату на рівні мінімальної у межах фонду оплати праці, шляхом встановлення доплат, надбавок, премій з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.

пʼятниця, 20 січня 2017 р.

Україні терміново потрібне ЗНО з інформатики

Перед українською IT-освітою стоїть завдання не просто забезпечити галузь кадрами - тут мова йде про підготовку фахівців зовсім іншого рівня кваліфікації. Безумовно, сьогоднішніх випускників технічних вузів можна «підтягнути» до необхідних «показників» - проте, скільки на це піде часу? Чи не упустить Україна свій шанс?
Як би це дивно це не звучало, але саме відсутність інформатики в списку предметів, за якими діти можуть пройти зовнішнє незалежне оцінювання, є однією з основних перешкод розвитку IT-освіти в Україні. І кажу я це, спираючись на реальний досвід.
Минулого року ми ініціювали у Міносвіти програму «Школяр-програміст» - великий проект з підготовки в Україні програмістів, які будуть затребувані на світовому ринку праці. Для старту були відібрані школи, в яких вже є спецкласи інформаційно-технологічного профілю. На першому етапі ми підготували вчителів, які мали навчати дітей за новою програмою - зібрали їх разом і провели інтенсивний курс навчання. Потім вже ці вчителі почали підготовку дітей безпосередньо в школах.
Результати - дуже хороші. У проекті взяло участь 19 класів з 17 шкіл в Києві, Івано-Франківської, Львівської та Одеської областях. Було підготовлено близько 100 вчителів, які підготували близько 350 дітей на шкільних заняттях, і ще близько 100 - в гуртках. Результати роботи позитивно оцінені Міносвіти - програма продовжує працювати. Цього року кількість класів-учасників зросла до 70-ти завдяки сприянню освітньої онлайн-платформи SmartMe University.
Однак в ході реалізації програми «Школяр-програміст» ми зіткнулися з цікавою проблемою: для старту проекту в деяких школах не вистачає... батьківської згоди!
Тобто програма підтримана Міносвіти, її підтримують директори шкіл, є технічні можливості, є онлайн-платформа, є потрібна кількість дітей для створення класів інформаційно-технологічного профілю - але далеко не всі батьки цю ідею сприймають позитивно.
Аргументи антагоністів звучать приблизно однаково: «Навіщо дитині додаткові 4 навчальні години з програмування на тиждень? Дайте краще більше годин фізики і математики! Дитині ж ще до університету вступати!»
Тобто, по суті, батьки не хочуть, щоб діти вчили програмування, але хочуть, щоб вчили фізику і математику - щоб потім піти вивчати те ж саме програмування у ВНЗ.
Нинішня шкільна програма інформатики безнадійно застаріла. Сьогодні вже немає сенсу розповідати школярам про те, що таке комп'ютер і з чого він складається. Також не треба пояснювати, яким чином у Windows створити нову папку на робочому столі.
Якщо говорити про програмування, ази якого даються в рамках шкільної програми, то це, по-перше, застарілі мови (типу Turbo Pascal), а, по-друге, той обсяг годин, які на це відводяться (на програмування має виділятися ⅓ від загальної кількості годин інформатики - тобто, приблизно 1 година в місяць), зовсім не дає можливості ні вивчити мову, ні, хоча б, зрозуміти, що таке програмування взагалі.
Введення ЗНО з інформатики дозволить вирішити ряд проблем:
По-перше, з'явиться можливість істотно змінити навчальні програми профільних класів - наявність ЗНО буде вирішальним фактором для подолання батьківського опору.
По-друге, відкриє двері класів інформаційно-технологічного профілю для дітей, у яких з фізикою, наприклад, справи не надто складаються. Адже зараз ми втрачаємо цілий пласт хлопців, що мають величезний потенціал - але штучно «виведених за дужки» цього рівняння. На підтвердження цієї тези говорить і той факт, що число світчер в галузі неухильно зростає - люди знаходять обхідні шляхи в галузь, куди їх «не пустило» ЗНО з фізики. При цьому, система освіти повинна бути помічником, а не перешкодою.
По-третє, це спричинить зміну програм ВНЗ. За великим рахунком, базу, на вивчення якої витрачається 1-2 роки навчання, студент матиме ще зі шкільної лави - в університеті можна буде сконцентруватися на інших речах, готувати не просто програміста, а класного програміста.
Якщо ми хочемо дійсно змінити IT-галузь, якщо хочемо, щоб українські програмісти вийшли на якісно новий рівень - нам необхідно змінювати систему підготовки фахівців. І чим глибшими будуть ці зміни - тим краще.
Для невеличкої довідки:
У багатьох інших країнах програмування вже стало повноцінною частиною шкільної програми. У 2004 році на цей шлях встав Ізраїль, у 2014 схожа програма була представлена в Великобританії. Минулого року Японія прийняла рішення про впровадження програмування в навчальні програми навіть для початкової школи. І якщо ми хочемо стати першими, то вже зараз потрібно рівнятися на кращих.